Життя як нескінченна книжка. Крок № 5. Читаємо, Частина 1

Останнім, що я прочитала, був "Культ" Дереша. Стидно вдвічи, бо, по-перше, давно пора було, по-друге- це одна книжка за місяць. Мене заковтнула безмежна і невблаганна Мережа. Тобто, абстрагуватися від текстів людина не взмозі, але, на жаль, вся та взаємодія з текстами, що ми маємо- суто пасивна.

Звикли ми до духовного фаст-фуду: все красиво, швидко і споживно. Головне -паритись не треба. Готові фільми годують одночасно декілька органів чуття, Нет в свою чергу зволожує ендорфінами нашу запопадливу до інформації свідомість. Звичайно, здобувши Інтернет людина отримала швидкість Супермена, але при всьому цьому загубила одну малу деталь своєї Системи- Уяву. І ніфіга не врятує вир малюнків і подій в Неті- це так само, як випити "коли"- і затишно, і солодко (і дешево,йо-майо), але для машини твого тіла все одно не буде таким природнім і надійним бензином, як хороше вино. Так само і статусами друзів у френдланцюгу на фейсбуці довго ситим не будеш. Того треба читати.

Ні. Читати.

Згідно з класиками, Життя-це Текст, або нескінченна Бібліотека. Так казав Борхес. В Дереша, до речі, головну героїню "Культа" звали також Дарця Борхес. Оскільки Вавилонська Бібліотека в романі відіграє значну роль (центральний персонаж проводить там немало часу у сновидіннях),а у Борхеса є власне таке оповідання "Вавилонська Бібліотека", то посилання на аргентинського авангардиста очевидне.

Який з"вязок між Борхесом і Франкфуртом? Самий що не є прямий- творчість письменника була відправним моментом цьогорічної Бухмессе- найбільшого в світі книжкового ярмарку, що проводиться саме у Франкфурті-на-Майні (з 6 по 10 жовтня 2010). Вшанованим гостем Мессе була Аргентина. Як тема протистоянь і руху ніколи не втрачає актуаьності, так і Аргентина як колиска всього вищезазначеного буде одвічно цікавити шукаючих.

Тиждень, коли почався Книжковий Ярмарок, я для себе визначила як "Літературний". Метою такого тижня планувалося нарешті записатися в міську бібліотеку, відвідати книгарні, фломаркти (блошині ринки), лекції, присвячені Ярмарку, і , насамкінець, саму Бухмессе. В цьому пості- перша,скромна частина моїх книжкових пригод.

Почнемо з бібліотеки. Місце, яке з покон віків викликало в мене дві реакції одночасно- захоплення і неподоланну сонливість. Долучаючись, мабуть, до світового Розуму (бо Бібліотека- то не що інше, як Храм Знань), мій мозок починає працювати наче агрегат. Я не можу сконцентруватися на одній книжці--відтак перенасичення--відтак сон. Не думайте, що то ефект тільки наших старих добрих радянських бібліотек, де абстраговані від мирського поспіху бібліотекарші стопудово розприскували снодійне над наївними головами відвідуючих. Тут все навіть гірше. В сенсі- жахливо спати хочеться. А в іншому, звичайно, зручно і організованно. Три поверхи задоволення (включаючи протияддя - маленьку кафешку, де подають рятівну каву): романи, спеціалізована література, іноземна література, зручні читальні зали- і все це Ельдорадо безкоштовно. Якщо Ви, звичайно, не провтикаєте десь книжку. Як-то кажуть, німці-вони-то добрі, але правосуддя з вас дві шкіри здире за неуважність. Тобто, діячам типу мене треба частіше навідуватись в кафе за еспрессо.

Бібліотека- для фланера- місце майже культове. Через те, в першу чергу, що книжки в Німеччині- задоволення не для таких безнадійних гуляк. Тобто- дорогі. Якщо кишеньковий романчик місцевої Донцової коштує порядка 10 євро, що казати про щось варте уваги(((. Того, окрім бібліотеки, пропоную наступні виходи:
1. Розпродажи. Перед закриттям магазину, або перед якимось ще визначним днем, приходить до всіх шопоголиків Міссія у вигляді достатньо непоганих знижок. Бібліофілів це теж стосується. На такому заході книжку можна вичепити за майже півціни.

2. Фломаркти. Душевні місця, де, можна обзавестися чимсоь непотрібним на кшталт старої мапи чи довоєнного сервізу. Книжки в асортименті за 1-2 євро. Особливо дешеві класики і соціалістична братія з Марксом і Енгельсом на чолі.

3.Економ-пропозиція для невміючих-економити-на-іжі-і-розвагах: книгарня.
Книгарні- це щось надзвичайно приємне. Більше за все мені подобається, що читачу, який геть рогзубився в розмаїтті книжок, пропонуються книжки-бестселлери і поради особисто від магазину чи відомих критиків авторитетних видань. Тобто, є на кого покластися. І так в будь-якому жанрі.
Плюс сервіс: обираєш собі книжечку, сідаєш на м"якеньку софу і читаєш. Хоч цілий день. Хоч всю книгу. Знову ж-таки, кава додається. Так і освіту отримати недовго).Про книгарню докладніше в наступному пості.

До Бухмессе все місто охопила книжкова манія. Місто стало Текстом, і в прямому значенні теж- уривки з деяких книжок проектували безпосередньо на поверхню будинків.

Здається, читають всі. В транспорті народ почитує газети рідною мовою (була наразі оточена одночасно іспанськими, польськими і російськими хедлайнами). На вулицях багато людей з книжками. Книжкові магазини завжди переповнені. Отак, і це у вік технологій. Сьогодні в книграні бачила симпатичного арійця (мабуть якогось місцевого хіпстера : стрижка інгліш-бой, ай-под, шорти і старючі капці) поряд із турком-емо (нечувано!!!), які тримали в руках Умберто Еко! Так що в німців...ну і у тих, хто ними став, ще є всі шанси врятуватися від деградації.

Цей скляний будинок і є франкфуртський виставковий центр-але це тільки вершина айсбергу...

По-суті, це величезна територія з купою корпусів , між якими циркулюють ескалатори і шафл-буси. Там і проходив книжковий ярмарок. Якщо ви закохані в книжки, на ярмарку можна було зійти з розуму- тисячі поличок з різноманітними екземплярами, десятки виставкових залів, книжки зі всього світу, зйомки телепаредач наживо прямо перед твоїми очима, відомі письменники...Що вже й казати, від такого діапазону послуг можна було втратити голову. Або, принаймні, розім"яти))).

Мене як завжди тягне у відділ коміксів.

Я ніколи їх не читала, але маю, тим не менш, неабиякий інтерес до мальованих нісенітниць. По-перше, люблю малювати подібне сама. Можу довго розглядати кольорові обкладинки-мені японські аніме ввижаються якоюсь найвищою магією (незважаючи на всю їх фріковість). Надихає. Може, то так на мене повпливав ворголівський поп-арт, а може то якісь відхилення, але то вже для іншого блогу тема. До того ж, у відділі коміксів завжди щось та трапляється. Цього разу тут проходили костюмовані демонстрації- підлітки, перевдягнені у відомих героїв коміксів бігали як навіжені по всій теріторії ярмарку. Я намагалась їх сфоткати, але мені попадались якісь недолугі ДесНоути і перекормлені СейлорМуни. Того ці майже еротичні фото притримаю при собі.

Майже знайшла свій прообраз в коміксах:

Особливе місце відводиться на ярмарку дитячій літературі.

При цьому, до дитячих книжок зазвичай додається ще купа всіляких аксесуарів- іграшки, картки і інший мотлох. Але для дітей прекрасна стимуляція до читання. Ще мені стало відверто шкода, що в нас фактично одна "Абабагаламага" для діток. Тут- така конкуренція, що не знаєш, до якої обкладинки притулитися. Одних ужастіків і книжок про відьом з бонусами у вигляді чарівної палички - тисячі. Я навіть позаздрила німецьким дітям. Я як мала була, то мала буквально декілька страшних книжок, в решті -вчили моралі або привозносили пухнастих рожевих принцес. До появи Гарі Поттера моя жага до магії і потойбічного була відверто невтамованою.

Сьогодні перше місце серед дитячих книжок, за моїм власним смаком, віддаю "Пригодам Барона Мюнхгаузена". Кльовий мужик ( до речі, мєсний), нам в нього є чому повчитися (рос. видання).

Але зізнаюсь відверто-першим,що я зробила на виставці -був марафон до міжнародного відділу, там, де мали розвиватися завітні жовто-сині прапори...Потайки сподівалась, що зустріну Жадана, або Чеха, або голову "Фоліо"- Олександра Красовицького, чи вже на крайняк якогось відомого українського журналіста....Ну, чи посиджу в куточку з хорошою книгою з серії "Граффіті"...Нічогісінько. Я, звичайно, була у другий день виставки,під вечір, але це не виправдання, пані та панове. Окрім обривків газети "Промінь" і пошматованого альманаху "Сільскі Хроніки" нічого не знайшла. Соромно і сумно.

А от в російському відділі традиційно були книжки про Велику Відчизняну. Щоб знали місце))).
Німеччина відома не тільки своїми подарунковими TASCHEN. Багато видань назову вишуканими, як-от Kein&Aber:
Замикати коло буду на виновниці події - Аргентині. Підбірка фото з Залу Аргентини.





У "Вавілонській бібліотеці" Борхес- найвидатніший письменник Аргентитни, представляв світ як єдину безграничну бібліотеку, в якій книжкам не має числа, однак їх внутрішній склад цілком циклічний і існує за чіткою формулою. Більшість книжок за цією формулою мають безглуздий набір знаків замість зв"язного тексту, але, тим не менш, є там і Псалми, і всі втрачені Тайни Всесвіту, і взагалі все колись написане чи заплановане. Тобто, за теорією ймовірності, на тлі повної нісенитниці- ні, ну а проскоче щось геніальне.

На те сподіваємось і ми. І на геніальність свою, і на ймовірність існування геніального, чи як мінімум, якісного, поряд з нами.

В параметрах якості Франкфурт відповідає всім уявним стандартам і навіть більше. Тут просто хочеться читати.

Я обертаюсь навколо і всім своїм миттєво-безкінечним існванням відчуваю, що Життя-Текст. Або сотні тисяч текстів, що вирують навколо нас у складному хитросплетінні. Класик був правий, у вимірі текстів життя легше розуміти, бо до кожного тексту є ключі. Отже, я іду за ключами в бібліотеку, а ви як хочете.