2. День Миколи, Миколи, Миколи,
Не піду я до школи, до школи, до школи...
-римував мій улюблений викладач антички.
Німців частенько звинувачуюють у проблемах з щедрістю, тобто у її відсутності. А два з найулюбленіших тут свят присвячені тому, що треба ділитися- день Святого Мартіна і Святого Миколая.
З першим це взагалі щось. Давним-давно хлопчина Мартін мріяв бути хорошим солдатом (ну,мрії різні бувають). Одної морозної ночі,роз`їзджаючи на коняці міськими вулицями (мабуть, після чергової гулянки), Мартін ледь не переїхав замерзаючого жебрака. Тут пацана накрило і він прозрів (читай: з перепугу протверезів). Мартін віддав жебраку шматок свого плащу (небачена щедрість), а на ранок вирішив кинути ідею з армією і допомагати бідним (не хотів картоплю в наряді чистити). Ця історія про неабияку доброту поширилась серед людей і вони обрали Мартіна єпископом. І досі, захоплюючись добротами нічного лицаря, німці пекуть великі булки у формі людини, щоб всім вистачило, і ліплять ліхтарики, з якими крокують під зірковим небом, співаючи пісні. В принципі, досить приємна традиція.
На Мартіна лупив дощака, але це не завадило наїстися запашних булочок і погрітися від своїх лампадок. В мене була у формі рожевого привида, але її дощ забрав із собою.
Святого Миколая малі особливо не чекають. Принаймні, ті, що постарше. Миколай, по-перше,не всім дітям дає подарунки (тільки слухняним), а по-друге, в нього в руках батіг, яким він має лупцювати поганих діток. Оскільки дітлахи майже до випуску зі школи вірять в Миколая, то багато хто розуміє, що краще вже той вуйко пройде повз нашої хати, або хай напхає носки цукерками- заходити не обов"язково.
Не знаю, нащо вигадали ці страшилки, але свято дуже добре. Просто тут такі методи виховання. Це вам не Макаренко, таварищі педагогі. Те, що Миколай наказав зробити за рік, має бути виконано, і дітям з ним краще не сперечатися (батіг-це вам не жарти).
До нас старий завітав прям до хати. Такий типовий Дід Мороз, тільки з німецьким акцентом і Біблією, де в нього начебто записано про всіх дітей і їх сумнівну поведінку.
Для того, щоб він побачив, що його чекають, зазвичай запалюють свічку надворі.
Приблизно так виглядала частина мого подарунку, бо і мені перепало трохи від сідого діда.
В основному горіхи, шоколад і ведмежі фігурки.
Головне, що вірші не заставляв читати, що я, взагалі-то вважаю супер недоліком. Повчання це,звичайно,добре, а шоколад тим більш...але щось для души?
Але загалом все пройшло дуже приємно і казково. На вулиці мерехтів легкий сніжок, в каміні тріщали вугільця, а врінці на нас чекав приємний сніданок.
Не піду я до школи, до школи, до школи...
-римував мій улюблений викладач антички.
Німців частенько звинувачуюють у проблемах з щедрістю, тобто у її відсутності. А два з найулюбленіших тут свят присвячені тому, що треба ділитися- день Святого Мартіна і Святого Миколая.
З першим це взагалі щось. Давним-давно хлопчина Мартін мріяв бути хорошим солдатом (ну,мрії різні бувають). Одної морозної ночі,роз`їзджаючи на коняці міськими вулицями (мабуть, після чергової гулянки), Мартін ледь не переїхав замерзаючого жебрака. Тут пацана накрило і він прозрів (читай: з перепугу протверезів). Мартін віддав жебраку шматок свого плащу (небачена щедрість), а на ранок вирішив кинути ідею з армією і допомагати бідним (не хотів картоплю в наряді чистити). Ця історія про неабияку доброту поширилась серед людей і вони обрали Мартіна єпископом. І досі, захоплюючись добротами нічного лицаря, німці пекуть великі булки у формі людини, щоб всім вистачило, і ліплять ліхтарики, з якими крокують під зірковим небом, співаючи пісні. В принципі, досить приємна традиція.
На Мартіна лупив дощака, але це не завадило наїстися запашних булочок і погрітися від своїх лампадок. В мене була у формі рожевого привида, але її дощ забрав із собою.
Святого Миколая малі особливо не чекають. Принаймні, ті, що постарше. Миколай, по-перше,не всім дітям дає подарунки (тільки слухняним), а по-друге, в нього в руках батіг, яким він має лупцювати поганих діток. Оскільки дітлахи майже до випуску зі школи вірять в Миколая, то багато хто розуміє, що краще вже той вуйко пройде повз нашої хати, або хай напхає носки цукерками- заходити не обов"язково.
Не знаю, нащо вигадали ці страшилки, але свято дуже добре. Просто тут такі методи виховання. Це вам не Макаренко, таварищі педагогі. Те, що Миколай наказав зробити за рік, має бути виконано, і дітям з ним краще не сперечатися (батіг-це вам не жарти).
До нас старий завітав прям до хати. Такий типовий Дід Мороз, тільки з німецьким акцентом і Біблією, де в нього начебто записано про всіх дітей і їх сумнівну поведінку.
Для того, щоб він побачив, що його чекають, зазвичай запалюють свічку надворі.
В основному горіхи, шоколад і ведмежі фігурки.
Головне, що вірші не заставляв читати, що я, взагалі-то вважаю супер недоліком. Повчання це,звичайно,добре, а шоколад тим більш...але щось для души?
Але загалом все пройшло дуже приємно і казково. На вулиці мерехтів легкий сніжок, в каміні тріщали вугільця, а врінці на нас чекав приємний сніданок.
Принаймні там Дід Мороз до тебе не бухий приходить, як у нас буває заведено...) Та ще й з подарунками, а не просто щоб поздоровити, випити і піти далі...
ReplyDelete