Saturday, 11 September 2010

Знайомство всліпу. Крок №1. Шаримось по центру

Ціль: ознайомитись з центром міста.
Засоби пересування: метро, ноги.
Своє фланерство я розпочала тиждень тому і планую тимчасово його припинити через рік.
Таким чином, маємо 365 таге, щоб вразити публіку "хлєбом і зрєліщами", чи як тут скоріше прийнято - пивом і бротхєнами (така споживна німцька булка, тут і далі -примітки автора).
Перша моя зустріч з Франкфуртом-на-Майні відбулася у просторі замкнутому, добре, що геть не готичному, скоріше навпаки- світлому і приємному. А саме- в моїй невеличкий квартирці на першому поверсі типового німецького приватного будинку. Хоча, типового-мабуть не зовсім. Аж надто приємні і відкриті тут живуть люди. Принаймні, поки що.
Отже, маю таку кухню з видом на сад, яка, сподіваюсь буде берегти тайни, як в пісні Цоя, а своє кобло- кіманату, викладу пізніше. Біля кухні ванна і тренажерка, так що перший поверх- весь майже мій, тож можна вже обзаводитись особистими привидами.
Частина кухні, улюблена, бо тут тримаю Нутеллу)
Корочє, влаштувалась непогано. Першу вилазку витримала в неофіційному стилі- проїзд у метро, прогулянка- піша. Хотіось відчути атмосферу міста, перевірити на здатність закохати в себе з першого погляду... Не вдалося Франкфурту вразити мене в перший день.
Більшість будівель у так званому Малому Манхетені- нудні й кремезні хмарочоси.
будівля,на якій явно проступав фаллічний символ.для збочених викладу ще фотоосьо так незручно дівчині у магаполісі
такий-собі Сентрал Парк посередині Франкфурта. Варто зазначити, ФМ-містечко досить зелене. А ось вам і Шиллер на тлі хмарочосика. Вже ближче до того, що я шукаю- так званої душевності. Очікуване поєднання модерну і старовини. Сподіваюсь побачити більше приємних будівель "дідусів". Стара Опера. Кожен раз,як її оголошують в метро- чую - "Старий Дідусь" (альтер опа).Майже те саме. В Києві красивіша!Ось вона-гордість нації! Треба віддати належне, тут люблять і поважають спорт. Люди взагалі цікавляться тим, що в світі коїться. Приємно, як люблять Клічко, хоча він, зараза, підлещується і на вчорашньому матчі його оголошували: Німмеччина-Гамбург і Україна-Київ. І нашим-і вашим.
Тим не менш, чи він не красунчик! Вправив мозки чорнявому!!!
Отже, шановні, висновок один- пригоди-пригодами, а залишатися українцем треба завжди.

11 comments:

  1. дві гітари і двометровий телевізор уже дають підстави за тебе радіти... принаймні я в такій обстановці тану просто...)

    порадувала опера (хоч у Києві і дійсно привабливіша споруда) і Шіллер...)

    на парі історії мистецтв три дні тому розбирали готичну архітектуру, а серед неї оце диво: http://de.wikipedia.org/wiki/Kaiserdom_St._Bartholom%C3%A4us

    ReplyDelete
  2. ой, мене гітари теж радують (вже позарилась), але це наш спільний простір,того претендувати цілком не можу. в мене кімната скромніша))
    готику обожнюю)

    ReplyDelete
  3. а ти граєш на гітарі (чи може ще на чомусь)?

    ReplyDelete
  4. хіба що на нервах.але віртуозно)
    на гітарі хочу навчитися,але я лівша і є свої нюанси)))

    ReplyDelete
  5. Курт Кобейн теж був лівша... Гері Мур лівша, але грає як правша... а Джимі Хендрікс взагалі міг грати на обидві сторони навіть не переставляючи струни... головне - бажання...)

    ReplyDelete
  6. ти мене надихнув)дякую

    ReplyDelete
  7. завжди будь-ласка...)

    ReplyDelete
  8. Фланер, готика,фалічний символ... Як не сумно таке казати, але, хоча людина і може втікти з інязу, іняз із неї вже ніколи не викалупаєш...

    А місто, доречі, дуже симпатичне)))Тримай нас в курсі)

    ReplyDelete
  9. Ти шариш,Сашка. До речі, ти мені не вишлеш програму з літератури заархівовану на мило?

    ReplyDelete
  10. This comment has been removed by the author.

    ReplyDelete
  11. Між іншим, футболка про друга-іноземця чимось "смахує" на форму донецького Шахтаря!=)

    ReplyDelete